"Ось ви і мене запитували: а чому ви пішли в депутати?
Відповідаю: болить душа за місто, не розвивається воно, хронічно не розв"язуються проблеми, які нагромаджуються роками. От і намагаюся "розкрити очі" голові та його більшості на ці проблеми. Іноді доводиться криком кричати. Бо з депутата намагаються зробити "рукопідіймача".
-Вікторе Федоровичу, щось таки та не те коїться в Черкасах. Розумію, що не все ми знаємо, а все ж таки на душі тривожно.
-Як казав незабутній Яшка-артилерист, наступили "на болючий мозоль". Таки душа тривожиться, і в мене більше, бо статус депутата міської ради зобов"язує знати грунтовніше і впливати на події реальніше, ніж виборець. У своєму житті я ніколи не займався чистим критиканством. Коли комусь про щось зауважував, то мав на це певні аргументи і був озброєний конкретними пропозиціями щодо вирішення тих проблем, які називав. Наскільки мені відомо, в інших обласних центрах вишукують важелі виходу з нинішньої кризи. І річ не в самому місці, не в самих неблагополучних цифрах, а втому, що багато з них "рукотворні", створені міською владою.
-Мені здається, що черкащани пожинають плоди, посіяні невість звідки впалими на нашу голову "вільними демократами".
-Маєте на увазі: "ми навчимо цих ублюдків жити"?
-Так, бо хіба можна було всіх і вся називати ублюдками.
-А я вам скажу більше. Дозвольте процитувати Одарича: "Визнаю, що за перші чотири роки я припустився однієї великої помилки. Я щиро вірив у те, що люди хочуть жити в європейському, чистому, комфортному місті. В охайних затишних жомівках. Відпочивати у красивих і безпечних місцях". Далі - більше. Інтелектуал Одарич не знаходить у своєму лексиконі іншого слова, як назвати черкащан "бидлотою". Ні, ми не "бидло", а наше рідне місто - "не болото", пане одаричу...
-Та й дивуватися нічому, адже ублюдки і бидло - чи не одного кореня слова.
-Я не дивуюся, мені страшно. Як так можна ставитися до громади, ша чолі якої стоїш. Не всі так живуть. Міський голова Луцька Микола Романою із любов"ю та теплотою розповідає про своє місто і про містян. Серед іншого позитивного градоначальник ділиться тим, як йому вдалося поремонтувати аж сімдесят луцьких вулиць. Для цього з міського бюджету взято лише три мільйони гривень, а тридцять чотири вдалося взяти із державного. А черкащанам доводиться тільки заздрити Луцьку, Полтаві, Сумам. Особливо проступила різниця у господарюванні в Черкасах та в цих містах на прикладі КП "Черкасиелектротранс", коли мотивуючи фінансовою безвихіддю, відібрали пільговий проїзд у тролейбусах. Громада їх відвоювала. Але це ненадовго. Бо стратегія залищилася - знищити. І для цього на територіх підприємства "поселили" автобусну комерційну структуру, яка дублює перший маршрут. Якщо перефразувати класика. який назвав Льва Толстого "дзеркалом російської революції", то черкаський тролейбус - як дзеркало бездумних та бездарних рішень.
-Стоп! Але ж і Віктор Білоусов причетний до них?
-Аж ніяк. Це моя друга каденція у раді. Прийшов до неї за списком Компартії України. У фракції, крім мене, Валентин Орел та Артур Савін. Арифметика проста - нас усього-навсього п"ять відстотків. Ми ніколи не голосуємо за продаж міської землі. На наше глибоке переконання, тільки оренда через аукціон, а земля має залишатися власністю міста, громади. Нас не буде, а земля буде вічно. Ми також ніколи не голосуємо за безгдузді оптимізації та бездарні реформування.
-То чи не краще покинути цю раду, щоб не палив сором за рішення, які ухвалюються без вашої участі, але на ваших очах.
-А як тоді дізнатися про ці рішення і передати їх виборцям? Та й можу вам заперечити. Таки нам дещо удалося зробити на користь громади. Якби нас не підтрима інші депутати, то по сусідству із сімнадцятою школою замість сквериків виросли б висотні будинку для "жирних котів". Або ж, якби не наші зусилля, то вже поставили б хрест на КП "Черкаситеплокомуненерго" і мали б ще більші проблеми із завищеними комунальними тарифами. Хоча Сергій Одарич уміє досягати втілення бажаних йому рішень у життя. Мешканці одного з будинків по вілиці Толстого протестували проти забудови вільного місця ще однією торговою точкою. Так влада відповідає: якщо мешканці будинку не створили ОСББ, а прибудинкова територія за ними не закріплена, то й згоди мешканців не треба питати. Ось такий цинізм. Не питати, не слухати, робити наперекір волі громадян. А згадуваний нмми міський голова Луцька створив при міській раді громадську раду. І запрацював принцип - слухати, чути, радитися, приймати рішення не наперекір, а задовольняти волю громадян. А воля черкащан - жити по-людськи.
-Люди кажуть, що ви докоряєте очільнику тому, що двічі програли йому у змаганнях на посто міського голови.
-Скажу вам, а ви скажіть людям, що це зовсім не такю Коли я вперше не переміг, то навіть порадів, що головою в Черкасах став молодий, амбітний політик, який і бачить далі, і зробить для міста більше (гадалося, кращого). А вийшло більше, та гіршого. Хоча підкреслю ще раз - Сергій Олегович таки здібний політтехнолог. він зумів убезпечити свої рішення постійною більшістю.
-Виділенням земельними ділянками, наближенням до своєї особи, після якого - посади?
-І таке є. Ось ви і мене запитували: а чому ви пішли в депутати. Відповідаю: болить душа за місто, не розвивається воно, хронічно не розв"язуються проблеми, які нагромаджувалися роками. От і намагаюся "розкрити очі" голові та його більшості на ці проблеми. Іноді доводиться криком кричати. Бо з депутата намагаються зробити "рукопідіймвча". Голові потрібна тільки піднята рука за бажане рішення. І ним та його прибічниками робиться все, щоб ці рішення були непрозорими. Наприклад, в обласній раді документи, які виносяться на обговорення на сесії, видають депутатам за тиждень до початку роботи. У міські передбачено - за три дні, але видають на ніч перед сесією. Як вивчити, як проаналізувати, як визначитися у голосуванні, коли навіть фізично не можна осягнути ці папери. От і сподіваються на бездумність тих, хто має думати. А маємо думати про рішення (хай повторюся), які тільки на користь міста. Вже сказав про табу на продаж землі, також не дали протягнути роішення щодо підвищення комунальних платежів. Тепер треба протестувати проти входження комерційних структур у комунальне господарство міста. Уже не дивуюся, а страшить мене, як "входить" туди структура "Спецдревцентр". Вона всеядна - може сміттєві баки та лічильники води і тепла закуповувати, виконувати сантехнічні роботи, забравши спеціалістів цього профілю із СУБів, дерева спилювати. І робити все це дорожче. На моє глибоке переконання, тендерна комісія при міськвиконкомі - концентрація зла. Це тут робиться все, щоб у тендері перемагали структури, які не мають ні механізму, ні механізмів для виконання тих чи інших господарських робіт. От і витворяє згадуваний "Спецдревцентр" дива, які ведуть до знищення комунальної сфери. Вона має належати місту, громаді, а де не справляється, то вже залучати приватників. Скажу й таке: не ганяйтеся, Сергію Олеговичу, за удаваними оптимальними рішеннями стосовно позбавлення приміщення Клубу юних моряків, приєднання Другого пологового будинку до Першого, ліквідацію муніципального духового оркестру, Другої дитячої поліклініки. Названі вами цифври економії 600 тисяч гривень на пологовому, 1 мільйон 200 тисяч на духовому - це мізер. І не треба пускати пилюку в очі громадян, що саме ці суми врятують Черкаси від економічної кризи. Гроші на подальше утримання медичного закладу і оркестру у вас під ногами - нагніться тільки, проявіть характер і "видеріть" заборгований податок за землю та орендну плату за неї (тільки це може дати 7 мільйонів гривень) - і буде вам грошей навіть з надлишком! А інвентаризація землі дасть набагато більше. покиньте дрібне!
-А що, на ващу думку, важливе сьогодні для міста?
-Найперше - забезпечення Черкас якісною птною водою. Сьогодні вона ще задовольняє, а завтра - катастрофа. Друге - заміна каналізаційного колектора по Чигиринській, ні на годину не можна забувати, що тут може статися техногенна катастрофа. І буде тоді не до тролейбуса, не до оркестру, не до пологового будинку. Постане питання - як би не загинути місту. Третє - вже восени на весь зріст постане проблема сміттєзвалища. Отоу уповаймо на голову Черкаської обласної державної адміністрації Сергія Тулуба.
-А це чому?
-А тому, що великі обіцянки Сергія Олеговича про розвиток аеро- та річкового портів залишилися б великими обіцянками, якби не вольові рішення Сергія Борисовича.
-А за фантастичний автобан має міський голова подякувати Президенту України.
-Так, Сергію Олеговичу є кому дякувати і за що. А нам йому - ні за що. Тільки докори. За втрачені робочі місця, за втрачені сквери. Та виявляється - йому й цього мало: береться знищити каштани по бульвару Шевченка, ліквідувати власне бульвар, зробивши з нього суто транспортну артерію. А бульвар ще довго може бути візитівкою і окрасою наших Черкас. Влада тим часом дедалі більше звужує життєвий простір черкащан. Зникли великі площі, які могли бути чудовим сісцем відпочинку - навпроти філармонії, за драмтеатром, біля Будинку торгівлі, на перетині бульвару Шевченка та вулиці Героїв Сталінграда. Чи не досить?
-Але Одарич сподівається, що все йому вдається, бо керує "бидлотою" і "ублюдками"? Не дамося?
-Таки не дамося!
Розмову вів і записав Леонід ТУМЕНКО
Загрузка опроса...
