Коминформ-UA

УКАЗ 

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР 

ПРО НАГОРОДЖЕННЯ МІСТА ЧЕРКАСИ 

ОРДЕНОМ ТРУДОВОГО ЧЕРВОНОГО 

ПРАПОРА 

За успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, і в зв`язку з 700-річчям з часу заснування нагородити місто Черкаси орденом Трудового Червоного Прапора. 

Голова Президії Верховної Ради СРСР А. ГРОМИКО 

Секретар Президії Верховної Ради СРСР Т. МЕНТЕШАШВІЛІ 

Москва, Кремль, 21 листопада 1986 року  

КВІТНИ, МІСТО НА ДНІПРІ! 

ЧЕРКАСАМ – одному з старовинних міст Українн – 700 років. Місто має бaгатe історичне минуле, славні революційні, бойові і трудові традиції. Нелегкою була доля багатьох поколінь черкаcцiв, які будували місто, піднімали його з руїн, залишених війнами, віддавали своє життя у боротьбі проти  національного поневолення і соціального гноблення. 

За свою багатовікову історію місто часто перебувало на перехресті значних історичних подій. Воно пережило тяжкі роки ординських навал, часи гноблення феодальної Литви і шляхетської Польщі. Але Черкаси пaм'ятaють і визвольні походи Богдана Хмельницького, славні часи Коліївщини і початок революційної діяльності перших осередків РСДРП, які виникли на цукрорафінадному завoдi і тютюновій фабриці. Іменами більшовнків Ф.Н. Ільїна, С.Г. Вербовецького, Г.Н. Pябоконя – організаторів боротьби за встановлення Радянської влади в Черкасах – названi вулиці міста. Черкасці свято шанують пaм'ять тих, хто героїчно бився  з ворогами на нашій землі у роки Великої Вітчизняної війни. 

Великий Жовтень приніс нове життя. Із семи століть історії Черкас менше 70 років припадає на радянський період. Але саме ці десятиліття стали  для них роками стрімкого розвитку, Черкаси перетворились в значний промисловий і культурний центр республіки. 

За роки останніх п'ятирічок сформувалось індустріальне обличчя міста, з'явились нові галузі промисловості: хімічна, легка, електротехнічнa, приладобудування. Сьогодні пpoдукція таких підприємств, як об'єднання «Азот» і «Продмашина», заводів хімічних реактивів і «Строммашина» та інших,  добре відома не тількн у нас, а й майже в 50 країнах, в якi вона експортується. 

Трудові колективи міста достроково виконали народногосподарський план одинадцятої п'ятирічки і peaлiзyвали понад план більш як на 100 млн. карбованців промислової продукції, перевиконали завдання по будівництву житла і об'єктів соціально-культурного призначення. 

Перший рік дванадцятої п'ятирічки став для черкасців роком ювілейним, і вони зустрічають 700-річчя рідного міста ударною працeю. Трудящі обласного центру напружено пpaцюють над втіленням в життя програми прискорення соціально-економічного розвитку, виробпеної ХХVІІ з'їздом Комуністнчної партії Радянського Союзу, виконанням рішень червневого (1986 р.) Ппенуму ЦК КПРС. Го-туючи трудові подарунки до знаменної дати, ряд трудових колективів міста достроково виконав план десяти місяців. Додатково вироблено і реалізовано на 20,5 млн. карбованців промислoвої продукції. Темп зростання продуктивності праці становить 106,5 процента. 

Черкаси сьогодні – великий будівельний майданчик. Стрімко змінюється обличчя міста. Воно росте, стає все кращим. За роки одинадцятої п'ятирічки створився новий промисловий комплекс підприємств найсучасніших галузей у південно-західній частині. Тут виник і новий житловий район, який дістав назву Перемога. На узбережжі Дніпра почато будівництво житлового району Митниця, назва якого відроджує сиву давнину. 

За п'ять років в обласному центрі збудовані 765 тисяч квадратних метрів житла, 4 школи, 11 дитсадків,  дитяча лікарня, новий пологовий будинок, три поліклініки, дальший розвиток надано торгівлі і побуту. Прикрасою міста стали культурно-історичний комплекс на площі Слави, парк Перемоги, нові авто- і аеровокзали, Будинок торгівлі й інші об'єкти. 

Трудовими дарунками будівельників ювілею стали споруджені в цьому році 100 тисяч квадратних метрів житла, завершення реконструкції хлібозаводу № 1, чудовий  двозальний кінотеатр «Україна», дитяча поліклініка в районі Перемога, професійно-технічне училище облпобутуправління, середня школа на 1.568 місць в районі Митниця. Гарний вигляд має нова площа імені 700-річчя Черкас. Значні роботи виконано по благоустрою і озалененню міста, поліпшенню його архітектурно-художнього обличчя. 

Велика увага приділяється перспективній забудові обласного центру. Нині в місті проживає 280 тисяч жителів, і воно продовжує рости швидкими темпами. Більш як 50 промислових підприємств щорічно виробляють продукції майже на 1,6 млрд. карбованців. 

Нарощуються темпи будівництва, pозвивaються транспорт і зв'язок. 

У місті повністю вирішена проблема забезпеченості дитячими садками – 19 тисяч юних чеpкасців оточені турботою у 86 дитсадках. Більше 35 тисяч дітей вчаться в 31 середній школі. В 11 професійно-технічних училищах, 7 середніх спе-ціальних і 2 вищих навчальних  закладах молодь оволодіває багатьма спеціальностями. Гостинно розчинені двері 16 палаців культури і клубів, черкасці можуть провести дозвілля в музично-драматичному театрі, фі-лармонії, 6 кінотеатрах, 142 бібліотеках. Є плавальний басейн, два стадіони, десятки спортивних залів. 

Головне багатство міста – його люди, ветерани партії, війни і праці, передовики і новатори виробництва. Ми гордимося тим, що в Черкасах живуть і працюють такі люди, як ветерани партії генерал-майор у відставці П.Є. Багаєв і П.В. Капустянський, ветерани війни і праці двічі Герой Радянського Союзу І.Н. Степаненко, Герої Радянського Союзу Ф.М. Зінченко і О.В. Тканко, Герой Соціалістичної Праці, помічник майстра шовковогo комбінату В.К. Іванов, делегати ХХVІІ з'ізду КПРС депутат Верховної Ради СРСР, бригадир спецуправління  № 30 тресту «Промтехмонтаж-2» М.І. Буданцев і регулювальник заводу телеrрафної апаратури М.І. Климов, народний лікар СРСР хірург О.І.  Сасим, народні артистки УРСР О.П. Павловська і Р О. Кириченко й багато інших. 

З великою радістю зустріли черкасці звістку про нагородження міста орденом Трудового Червоного Прапора. Це висока оцінка Батьківщиною ратних і трудових звершень черкасців – робітників і службовців, ветеранів і молоді – всіх, чиї невтомні руки і гарячі серця перетворили Черкаси в сучасне місто багатогалузевої промисловості,  в місто-сад. 

Висока нагорода –  це і висока відповідальність, яка спонукає вимогливо оцінювати зроблене, не заспокоюватися на досягнутому. Так діяти учив В.І. Ленін, до цього закликав ХХVІІ з'ізд партії. I сьогодні, в день свята, ми повинні відверто й прямо сказати, чого ми ще не добилися, де у нас недоліки і слабкі місця. 

Не забезпечено ще корінного повороту економіки на шляx інтенсифікації на її нaйвaжливішиx напрямах. Прискорення науково-технічного прогресу, модернізація виробннцтв і впровадження новітніх технологій, перехід на нові умови господарювання, забезпечення стопроцентного виконання поставок продукції у встановленій номенклатурі, підвищення продуктнвності праці і поліпшення якості виробів, економія і бережливість – це проблеми, над розв'язанням яких нам треба працювати наполегливо, творчо. Стосується це не тількн промислових підприємств. Потребує кардинального поліпшення робота будівельних організацій. Ефективнішe повннні працювати транспорт , торгівля, підприємства побуту і комунального господарства, інші служби соціальної сфери. На це иацілюють і piшeння шостої сеcії Верховної Ради СРСР. 

Тому головне місце в усій різноманітності завдань, які стоять перед міською партійною організацією, відводимо підвищенню бойовнтості первинних партійних осередків, забезпеченню авангардної ролі комуністів у перебудові всієї роботи, реалізації стратегічного курсу на прискорення соціально-економічного розвитку країни, визначеного ХХVІІ з'їздом КПРС. Справа честі і обов'язок кожного – працюаати так, щоб примножувалася слава рідного міста, гідним був його вклад у величну програму творення, змагагання на честь 70-річчя Великого Жовтня. 

В. СОКОРЕНКО, 

перший секретар Черкаського міськкому партії у 1986 році

«Черкаська правда» від 29 листопада 1986 року, № 274 (15750)  

НА ВИСОКІЙ ОРБІТІ 

Я бачив Черкаси весняної пори, коли квітнуть каштанами рівні, немов прокреслені велетенською лінійкою, вулиці,біло піняться абрикосові, яблуневі сади. 

Іншого разу місто вразило своїми численними обновами. Цілі мікрорайони виросли там, де раніше лежав степ. А широчінь вулиці Самгаїтської нагадує столичні проспекти. 

Але головна окраса Черкас – люди. Закохані у свій край – хлібодарний, співучий, мальовничий. У свєму серці несу згадку зустрічі з ними. Молодими, завзятими, вродливими, чиїми здобутками пишається країна. 

Коли ми на орбіті розпаковуємо туби з чорносмородинним соком , мені бачаться трударі Мліївської садстанції, які обрали мене почесним садоводом-симиренківцем. Спогад переносить на Тарасову гору в Каневі, де так шанують пам`ять про Кобзаря і вміють гостинно приймати далеких і близьких друзів, шанувальників Шевченкового слова. Перед очима грають хвилями стиглих хлібів неозорі лани Придніпров`я. 

Коли дивитися на Землю з космосу, завжди хочеться – як на карті – знайти ту дорогу тобі місцину, яка зветься домом. 

Це дуже важливо для кожного з нас: відчуття дому, рідного села, міста, з якого починають всі наші – і космічні теж – дороги. 

Дуже радий привітати черкасців з славним ювілеєм. Хай ідуть у віки, звеличують наші досягнення ті, хто виріс на цій благодатній землі, зберіг і доніс до нас чудові народні традиції, хто примножить нашу славу. 

В. ЛЯХОВ, 

льотчик-космонавт СРСР,  двічі Герой Радянського Союзу 

«Черкаська правда» від 29 листопада 1986 року, № 274 (15750) 

Вчити добра 

Я щаслива, що мені в рік ювілею нашого міста присвоїли премію імені Н.К. Крупської Міністерства освіти СРСР.З ще більшою енергією віддаватиму знання своїм вихованцям. А вони у мене найменшенькі – учні першого-третього класів. Це вони вчаться на шкільній дошці і в зошиті вперше писати : «Батьківщина», «Мир», «Мама». Вчу їх добра, чесності, самодисципліни. Адже перші дні перебування в школі визначать їх подальші роки навчання, а згодом – трудовий шлях у житті.

Д. МАЛА, вчитель-методист Черкаської середньої школи № 17

«Черкаська правда» від 29 листопада 1986 року, № 274 (15750)

Рідне місто моє

Тут, на вістрі дніпровських вітрів,

Проводжав я дитинство у казку,

Тут я вперше кохання зустрів,

Відчув біль його, звабу і ласку.

Я на березі правім крутім

Зводжу нових будівель каркаси,

Повертаюсь щасливий в свій дім,

В молоде й древня місто Черкаси,

Яке сім сивочолих століть

Над Дніпром величаво стоїть.

Його древність в віки

Зносять води ріки –

Не старіє воно ні на мить.

Возвеличене в праці людей,

Воно гордо до щастя іде,

Йде в своє майбуття –

В комунізму буття –

Рідне місто моє молоде.

Микола ТИШНЮК

м. Черкаси

«Черкаська правда» від 29 листопада 1986 року, № 274 (15750)

Роки і століття

1900 рік. Наприкінці XIX століття промислове піднесення в Росії захопило і Черкаси. У 1900 році у місті налічувалося 29 фабрик і заводів, де працювало 1.924 робітники.

1901 рік. На початку XX століття у Черкасах діяли перші соціал-демократичні гуртки. 2 травня 1901 року їх учасники розкидали на вулицях міста прокламації, які закликали до боротьби  за повалення самодержавства.

2 листопада застрайкували робітники рафінадного заводу. Вони вимагали скорочення робочого дня з 12 до 8 годин, збільшення зарплати, поліпшення умов праці і побуту. Царські війська розігнали страйкуючих. 28 учасників страйку було заарештовано. 150 чоловік звільнено з роботи. Про це 20 грудня 1901 року писала ленінська «Искра».

1905 рік.Початком першої росій-ської революції стали події 9 січня 1905 року. У середині січня на знак солідарності з пітерськими робітниками пройшли страйки протесту в Черкасах, на рафінадному заводі і тютюновій фабриці.

1 травня 1905 року відбувся великий виступ трудящих міста. На вулиці вийшли демонстранти, які несли червоні прапори і гасла з написами: «Геть самодержавство! Хай живе демократична республіка!».

12 липня 1905 року знову застрайкували 1.500 робітників Черкаського рафінадного заводу. Страйкарі вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці.

1912 рік.У квітні відбувся дводенний страйк 500 будівельників, які споруджували міст через Дніпро. Цей протест проти кривавого злочину самодержавства – розправи над робітниками Ленських золотих копалень.

1912 рік. Завершено спорудження залізничного моста через Дніпро і будівництво залізниці Бахмач – Одеса через Черкаси. Місто дістало прямий зв`язок з центральними районами країни.

1917 рік. 8 березня за зборах робітників міста створена Черкаська Рада робітничих депутатів. Цього ж року обрали свою Раду і солдати гарнізону. У липні 1917 року Рада робітничих депутатів і Рада солдатських депутатів об`єдналися.

Перемога Жовтневого збройного повстання в Петрограді стала сигналом до боротьби за встановлення Радянської влади і для трудящих Черкас.

1918 рік. 16 січня з наближенням червоногвардійських загонів до Черкас Рада робітничих, солдатських і селянських депутатів взяла владу в свої руки.

Після І з`їзду КП(б)У підпільна партійна організація Черкас посилила керівництво повсталими загонами в боротьбі з контрреволюцією.

1919 рік. 22 лютого у Черкасах відбувся повітовий з`їзд Рад селянських депутатів, який обговорив широке коло питань: про забезпечення селян продовольством, заходи щодо ліквідації бандитизму і контрреволюції, земельне питання, про заводи і фабрики, про освіту і фінанси.

1920 рік. У грудні відбулася міська партійна конференція, яка затвердила заходи відбудови  промисловості міста.

1923 рік. За новим адміністративно-територіальним поділом України Черкаси стали центром Черкаського округу, який з 1927 року іменувався Шевченківським.

1925 рік. 1 Травня відкрито пам`ятник-погруддя В.І. Леніна, яке виготовили робітники машинобудівного заводу імені Г.І. Петровського.

1930 рік. У січні в Черкасах відбулася конференція батраків, бідняків і середняків Шевченківського округу, яка обговорила питання про колективізацію.

1930 рік. Відкрився Черкаський державний педагогічний інститут – перший вищий навчальний заклад міста.

1932 рік. За першу п`ятирічку виробництво промислової продукції міста зросло більш як у два рази, її обсяг становив понад 70 млн. крб. Число робітників збільшилося до 8 тисяч.

1943 рік. 14 грудня радянські війська визволили місто від німецько-фашистських загарбників. У цей день столиця нашої Батьківщини – Москва салютувала доблесним військам 2-го Українського фронту двадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти чотирьох гармат.

1949 рік. На кінець року промисловість міста в основному досягла довоєнного рівня виробництва продукції, а в ряді галузей і перевищила його.

1954 рік. Указом Президії Верховної Ради СРСР створена Черкаську область з обласним центром у м. Черкаси. Це значно прискорило соціально-економічний розвиток міста.

1961 рік. Завершено будівництво першої черги заводу штучного волокна.

1963 рік. Розпочалося спорудження ще одного промислового гіганта – хімічного комбінату.

1969 рік.На центральній площі Черкас споруджено пам`ятник В.І. Леніну. Відкриття його приурочено до 100-річчя з дня народження геніального вождя революції.

1975 рік.Відкрито меморіальний комплекс Пагорб Слави.

1979 рік. За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання місту Черкаси присуджено перехідний Червоний прапор ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ.

1984 рік.Київський інститут «Діпромісто» розробив перспективний план забудови Черкас. Цього вимагав бурхливий розвиток  промисловості міста. Кількість населення має зрости до 370 тисяч чоловік.

1986 рік. Черкаси – значний економічний, адміністративний і культурний центр. У місті працює 50 промислових підприємств, які виробляють промислової продукції на 1,6 мільярда карбованців за рік.

«Черкаська правда» від 29 листопада 1986 року, № 274 (15750)